А яка твоя ціна?

 Одна моя знайома ненавидить попсу. Тому читає популярні книги і переглядає пікові фільми лише після того, як на них проходить мода. Принципово. В мене ж це виходить само собою. До книги «99 франків» Бегбедера (чи Бегбеде – як пропонує «Фоліо») мої руки дійшли, коли всі розмови про неї вже затихли, фільм обговорили і забули. Це, направду, викликало багато несхвальних коментарів та косих поглядів у мою сторону,  але великої ролі не зіграло.

Тепер – про книгу. Читається вона досить легко та просто – мені вистачило двох вечорів. Сказати, що це – література, яка увійде в історію, і яку через двадцять років внесуть до шкільної програми я не буду. Проте засуджувати і звинувачувати в беззмістовності також. Ця книга – жертва/герой (підкреслити обране за бажанням) епохи, тому порівнювати її з Ніцше чи Пушкіним просто немає сенсу.

Реклама – той вимір, де точно визначити ККД неможливо. Книга розповідає про світ реклами ще до кризи, коли гроші літали туди-сюди, і, щоб їх отримати, достатньо було просто створювати ілюзію присутності та виконання роботи.

Головний герой – нещасна людина, що губиться серед костюмів Gucci та Calvin Klein. Він – своєрідний проститут  з тонкою душевною організацією. Тільки платять йому не за секс, а за слогани. І він не може залишитись, бо це суперечить його «істинній природі», і не може піти, бо владу грошей ще ніхто не відміняв. Робін Гуд – це те, як він бачить себе. Ідіот – так на нього дивляться інші.

Книга на 100% варта витраченого часу. Навіть якщо Ви дивились фільм.

В кращому разі, прийде повага до автора і глибокі філософські думки.

В гіршому – Ви все ж можете сказати, що «читал я Вашего Бегбедера – ну, не впечатлило».

Читайте)